Вижити, щоб потім жити.

                                                                                                                                  Хоробрі серця

Вижити, щоб потім жити.

Мужні,трохи суворі обвітрені і вже засмаглі обличчя. В очах радість і ледь помітний сум. Десятеро воїнів,що прибули зі сходу України,-у військовій формі, деякі з нагородами та значками на грудях. Зустріч, яка відбулась 14 травня на березі Каховського водосховища, в комплексі відпочинку «Росинка», її  організував  голова громадської організації «Екологічна Ліга» Сергій Шкуренко  разом зі своїми активістами. На заході були присутніми представники ЗМІ, формування «Громадський захист», учні СЗШ №6 на чолі з директором Юртаєвою Г.Р., СЗШ №8( групу очолила педагог-організатор Лісніченко Г.А.) Всі присутні радо привітали військовослужбовців 40-го окремого мотопіхотного батальйону територіальної оборони Дніпропетровськой області 17-й окремої танкової бригади Збройних сил України.

Ось на центральній алеї бійці зупинились навпроти учнів. І одні і інші ледь стримували хвилювання. Діти дивились на вояків з притаманною їм дитячою заздрістю і повагою. А військові у відповідь з ніжністю і любов’ю. Юні патріоти читали гостям вірш К.Симонова «Жди меня»,співали пісні. Разом зі словами вдячності : ,,Спасибі Вам за мир, що даруєте Ви світу, подарували квіти, сувенір-оберіг, виготовлений ними самими. І кожен хотів доторкнутися до форми, шевронів, просто стати поряд чи потиснути руку. Адже бійці для юнацтва – приклад мужності ,патріотизму, безмежної любові др. Своєї батьківщини. Незламної сили духу. І не щодня можна зустрітись з такими героями…Після офіційної частини всі зібрались у затишній альтанці на самому березі Каховського водосховища. У невимушеній атмосфері діти задавали питання військовим і отримували вичерпні відповіді. До АТО начальник міліції м. Орджонікідзе, а нині - ст. лейтенант Ломака В.В., який зараз э заступник командира батальйону, та безпосередньо сам комбат, підполковник В.В. Почерняєв,  розповіли про труднощі життя військових там, де небезпека чатує на них за кожним горбком, деревом, кущиком, руїною…Затамувавши подих, діти слухали, як бійці воювали під Іловайськом,як виходили з району Дебальцевого з оточення, майже котла, як втрачали своїх побратимів, виносили поранених…У багатьох маленьких патріотів на очах заблищали сльози. Військовослужбовці з Орджонікідзе, Нікополя, Дніпродзержинська, Марганця, Кривого Рогу ,  зараз у відпустці, їздять місцями поховання бойових товаришів, щоб віддати їм шану, а також на зустрічах про подвиги побратимів. 

                                

  Діти почули про те, якими дорогими подарунками були для хлопців малюнки, листи, поробки дітей. Коли отримували,- додавалось сили, рішучості, бажання вижити будь-що, а потім повернулись до рідних домівок і будувати щасливе життя, для своїх дітей, онуків. «Будь-яка війна закінчується миром. Ми пішли захищати свою землю. Але нам страшно, що є ще такі люди, котрі зацікавлені в тому, щоб війна продовжувалась. Але цього не буде, ми не допустимо!»- сказав командир батальйону, підполковник В.В. Почерняєв. Сергій Шкуренко дав кожному бійцеві «Дорожню карту демобілізованого.» Це юридична і психологічна допомога. Демобілізувавшись,учасник АТО повинен знати, куди і до кого звертатись за документами, виплатами, призначенням пільг. Дорожна карта розроблялась юристами разом з працівниками облдержадміністрації . …Зустріч справила на дітей сильне враження. По дорозі додому в автобусі тільки і говорили про це. Такі заходи потрібні, бо в юні душі закладаються почуття патріотизму обов’язку, народжуються Віра, Надія і Любов до землі рідної і неповторної.

Любов Чернокуренко